Ні дисиденти на острові, ні непримиренні з діаспори у Флориді - навіть якщо дві ці групи не чекають значних змін після історичної відмови Фіделя Кастро від керівної посади, то це дійсно означає, що, щонайменше, сьогодні, важко говорити щось про "перехідний період". - Corriere della Sera

Разом з тим вперше за півстоліттям виникла хоч би мінімальна надія: вона стосується рішення Державної ради, яка в неділю проведе нові призначення на керівні посади, у тому числі і на посаду президента. Варіант переходу влади за сімейним принципом, від Фіделя до брата, найбільш вірогідний. Але деякі спостерігачі висловлюють сумніви. Фідель Кастро завжди любив дивувати, і все вказує на те, що він сам ухвалить рішення. Якщо Куба мовчить - і телебачення увечері історичного дня показує передачу про річницю заснування Radio Rebelde - то за кордоном читають і перечитують пасажі з листа вівторка, особливо ті місця, де зазначаються про необхідність співпраці між старійшинами революції і новобранцями.

Існує анаграфічний чинник, так відверто останнім часом говорив Фідель: чому він не може розповсюджуватися на Рауля, якому 76 років? Дійсно, чому великий командувач армії і багато років наступник не може опинитися поза справами в результаті голосування Ради. Буде потрібно також і його зречення.

Маловірогідно, і альтернатив зовсім небагато. По суті, вони обмежуються ім'ям віце-президента Карлоса Лахе, 56 років, сьогодні - керівника економіки. Технократ, але в той же самий час зраджений прихильник старої гвардії, Лахе володіє важливим ноу-хау: саме він очолював ініціативи, направлені на розвиток приватного сектора, коли припинились радянські субсидії. Проблема полягає в тому, що велика частина рішень гальмується або анулюється тим же Кастро, в ході кампаній проти нуворишів і нерівності.

Слід враховувати і ще один чинник - це відносини з Венесуелою Чавеса, які сьогодні мають життєво важливе значення для острова унаслідок постачань нафти. Вітаючи старого вчителя, який йде на пенсію, Чавес заявив, що відносини між двома країнами залишатимуться міцними. Але в той же час відомі сумніви Рауля відносно залежності від Каракаса. Двоє цих військових не дуже люблять один одного. Одна бразильська газета писала, що Рауль нібито просив Лулу налагодити з Кубою тісніші відносини, щоб поступово відійти від Венесуели.

Коли Рауль замінив хворого Фіделя, багато говорилось про економічні реформи (на китайський зразок), урівноважені строгою політикою. Але на ділі все відбулося навпаки. У ці останні місяці на Кубі відбулись незначні зміни, хоча обговорення проходять відкритіше, ніж раніше. Все ще не скасований знаменитий місячний пайок: майже безкоштовне отримання продуктів харчування.

Існують риночки, де оплата проводиться валютою, але ціна кілограма помідорів все ще продовжує складати десяту частину від місячної зарплати. Щоб змінити житло, все ще необхідно здійснити з кимось обмін і провести неофіційно доплату доларами. Подвійна економіка продовжує виділяти професії офіціанта і гіда для туристів, і пригнічує решту всіх професій. Їздити за кордон практично неможливо. Корупція продовжує розповсюджуватися. Державна система охорони здоров'я, якою так пишався режим, перебуває в стані кризи, тому що лікарі і ресурси перемістилися до Венесуели.

Вище перераховані моменти зовсім не є витяганнями із заяв дисидента і не узяті з якогось сайту в Маямі: це свого роду хіт-парад найчастіше обговорюваних тем останнім часом на Кубі в умовах помірної свободи слова, дозволеної Раулем. Деякі з цих тим, охорона здоров'я, наприклад, удостоїлися сторінок офіційного видання Granma. Немислима подія для інтегралістської Куби, яку Фідель створив півстоліття тому.

Тим часом сьогодні на Кубу прибуває кардинал Тарчизіо Бертоне, держсекретар Ватикану. Його візит був запланований вже давно, і, мабуть, саме він стане першим представником зарубіжної держави, який потисне руку новому президентові.

За матеріалами: InoPressa

Посилання по темі: