Президент, прем'єр, церковний владика, космонавт, депутати, - всі ці люди фігурують в списках агентури і співробітників болгарської служби держбезпеки "Даржавна Сигурност" (ДС), які датуються 70-80 роками минулого століття.

Про це оголосила 5 вересня спеціальна комісія, яка займається розкриттям архівів болгарських спецслужб, пише "Российская газета".

- Президент Болгарії мав псевдо "Гоце"
- Агентами були багато хто
- Аналітики не чекають розкриття таємниць шпигунської мережі КДБ

Нинішній Президент Болгарії Георгій Пирванов проходить в списках під псевдонімом "Гоце". У 80-х роках, згідно з архівними документами, він був секретним співробітником - агентом Першого головного управління болгарської держбезпеки, яке відповідало за питання зовнішньої розвідки.

Президент Болгарії мав псевдо "Гоце"

Правда, в теці "Гоце" не знайдено відомостей про які-небудь конкретні справи, якими займався нинішній голова держави, у той час молодий і вельми перспективний історик. Проте сам факт співпраці нинішнього болгарського лідера з розвідкою існує.

Втім, сам Пирванов достатньо спокійно поставився до опублікованих матеріалів. Тим більше що його політичні опоненти і раніше постійно йому натякали про наявність компромату на президента.

За словами керівника Болгарії, спецслужби не залучали його для добування яких-небудь відомостей або підготовки доносів на колег, що підтверджується відсутністю документів у архівах. Його лише використовували як науковця і експерта з питань історії.

За його словами, він лише одного разу написав книжковий огляд для людини, яка згодом виявилася офіцером держбезпеки.

У короткій довідці говориться, що в березні 1989 року він був завербований старшим лейтенантом ДБ Цвятко Цвятковим як агент під псевдонімом Гоце. У архівній записці йдеться, що 29 березня 1989 року старший лейтенант Цвятков прийшов до Георгія Пирванова (тоді наукового співробітника Інституту історії компартії Болгарії і члена парламенту) і, представившись співробітником МЗС, попросив його як фахівця написати огляд до книги з "македонського питання" (суперечка про територіальну приналежність Македонії і національної приналежності македонців).

Опозиція вже звинуватила президента в прагненні приховати правду, у тому числі і шляхом стирання свого досьє. Посилаючись на членів спеціальної комісії, опозиція заявляє, що в досьє пана Пирванова за дивним збігом обставин "відсутньо багато сторінок, а останні переплутані".

Агентами був багато хто

Крім Пирванова комісія назвала імена 19 законодавців, а також понад 140 колишніх і нинішніх парламентаріїв, які, на її думку, також працювали на спецслужби. Ці люди не понесуть якого-небудь покарання, в Болгарії сподіваються, що оприлюднення неприємного минулого колишніх співробітників таємної поліції змусить їх подати у відставку або принаймні завдасть непоправної шкоди їхній репутації.

Колишній прем'єр-міністр Болгарії Жан Віденов був власником конспіративної квартири в Пловдиві, владика Старозагорський Галактіон - на той час простий чернець, так само був завербований держбезпекою. Перший болгарський космонавт Георгій Іванов також виявився агентом спецслужб.

Всього в опублікованому списку - 149 чоловік, які з 1990 року обіймали різні державні пости, перебували або перебувають у складі болгарського парламенту. Серед них лідери і знані діячі провідних політичних партій Болгарії, посли, депутати. Низку імен не оприлюднюють, оскільки за болгарськими законами імена померлих не підлягають розголошенню.

Згідно з документами, лише до складу нинішнього болгарського парламенту входять 19 чоловік, так чи інакше причетних у минулому до діяльності болгарської держбезпеки. Серед них практично вся верхівка протурецької партії, яка входить до правлячої коаліції, включаючи її беззмінного лідера Ахмеда Догана (співробітничав в якості агента під псевдонімами Ангелов, Сергій, Сава) і двоє його заступників, представників соціалістів, а також кілька незалежних депутатів.

Серед найвідоміших в Болгарії депутатів Народного зібрання названі імена Бойка Ватева (агент Георгієв), Вані Хиркова (агент Нікола), Георгія Юрукова (агент Стоєв), Георгія Георгієва (агент Огнян), Доброміра Задгорського (агент Роман), Євгенія Кирілова (секретний агент Манчев), Йордана Велічкова (штатний співробітник), Красиміра Каракачанова (агент Іван), Лютві Местана (агент Павло), Марко Мечева (господар явочної квартири), Петра Берона (інформатор Бончев), Пламена Ранчева (штатний співробітник), Рамадана Аталая (агент Вергіл), Станіслава Станілова (агент Светлін), Станчо Тодорова (інформатор Іванов), Стояна Вітанова (агент Мирослав), Тодора Батілова (штатний співробітник), Юнала Лютфі (секретний співробітник Мурад і Сидер).

Серед інших згадані Атанас Велчєв, посол Болгарії в Ліхтенштейні, Георгій Марков, колишній конституційний суддя і кандидат в президенти, посол Олена Кирчева.

Поява списків викликала досить неоднозначну реакцію. Деякі люди із вказаних в списку відразу ж почали заперечувати свої зв'язки у минулому з болгарськими спецслужбами, інші утримуються від коментарів або ж загрожують подати до суду.

Можна припустити, що частина згаданих в архівах держбезпеки агентів є "липовими", записаними, так би мовити, "для галочки". Або не мали безпосереднього стосунку до спецслужб. Але не можна заперечувати, що напередодні місцевих виборів на політичному полі Болгарії вибухнула вельми могутня бомба.

Аналітики не чекають розкриття таємниць шпигунської мережі КДБ

Парламент Болгарії у квітні схвалив закон, згідно з яким надбанням громадськості стануть матеріали часів "холодної війни" і будуть оприлюднені імена секретних агентів спецслужб цієї балканської держави. Таке рішення було ухвалене всього лише за кілька тижнів до офіційного приєднання країни до Євросоюзу 1 січня 2007 року.

Відразу була створена спеціальна комісія. Створення комісії стало для болгар другою спробою підняти завісу секретності над минулим розпущеної в 1991 році могутньої служби, яка мала широку мережу співробітників та інформаторів (до 100 тисяч чоловік) і тісно була пов'язана з радянським КДБ.

Першу спробу зробив у 1997 році правий уряд. Не дивлячись на те що він був кровно зацікавленим у викритті комуністів, справа обмежилася публікацією списку із 23 колишніх штатних та позаштатних співробітників держбезпеки, котрі належали до правлячої еліти країни.

Тим часом аналітики і представники опозиційних партій сумніваються, що це рішення остаточно проллє світло на одну з найпотужніших шпигунських мереж у Європі і дасть відповідь на питання, хто ж з представників розвідки та їхніх інформаторів все ще зберігає вплив у країні.

Більшість громадян Болгарії вважають, що таємна поліція не розпущена, а її агенти незадовго до падіння комуністичного режиму використовували всі можливості, у тому числі і фінансові, щоб залишитися реальною закулісною силою.

Повної правди не доводиться чекати від другої спроби викрити таємниці болгарського КДБ. Річ у тому, що при ухваленні закону про розсекречення документів спецслужб ліва правляча коаліція заборонила знімати гриф секретності з документів, "розсекречення яких може завдати шкоди національним інтересам Болгарії в міжнародних відносинах або створити серйозну небезпеку для життя певних осіб". Навіть члени правлячої коаліції зізнавалися, що це рішення ухвалене під тиском спецслужб.

Нині неіснуюча таємна поліція "Даржавна сигурност" була причетна до багатьох змов, у тому числі і до невдалої спроби замаху на Іоанна Павла II, а також до загибелі дисидента Георгія Маркова, вбитого в 1978 році в Лондоні за допомогою парасольки, на кінчику якої містилася отрута.

Посилання по темі: